banner rinne 150x65        

 

Головне меню

Реєстрація


Шевченківські дні на Черкащині

         В рамках проведення «Дня депутата» делегація Володимиреччини відвідала шевченківські місця Черкащини. Депутати районної ради, спеціалісти райради та адміністрації відвідали могилу Кобзаря, музей «Тарасова світлиця», комплекс Шевченківського національного заповідника на Чернечій горі у Каневі. Останню волю Тараса Шевченка, в якій заповідав – бути похованим «серед степу широкого на Вкраїні милій» виконано. Тіло геніального поета привезли з Петербурга в 1861 році та перепоховали на кручі, Чернечій горі в Каневі. Тепер вона названа Тарасовою горою. Тут стоїть пам’ятник Кобзарю, він ніби дивиться на Дніпро та околиці.

Запам’яталась інсталяція портрета Шевченку, що складається з понад 1600 фото пам’ятників поету, встановлених в усіх куточках України. Музей став першим народним музеєм Шевченка. Серед експонатів представлені різні твори живопису, скульптури, декоративного мистецтва, розповідається про життєвий шлях Шевченка та історію створення заповідника. Окрасою музею є меморіальні речі та офорти геніального поета та художника.

На території заповідника чудовий парк. Піднявшись сходами з багатьох точок відкривається незабутня панорама Дніпра та лівого берега. Дивлячись на всі ці краєвиди стає зрозуміло, чому ця місцевість та сильно припала до душі Тарасу Григоровичу.

         Під час екскурсії делегацію зустрів у минулому очільник Міністерства культури України Ігор Ліховий. Ігор Дмитрович подарував представникам громади Володимиреччини книгу «Тарасова гора в образотворчому мистецтві» та жолуді з Шевченкового дуба, посадженого у 1914 році нащадками Кобзаря. «Ці жолуді, зазначив голова райради Василь Ковенько, отримає кожна сільська рада району під час відзначення чергової річниці Незалежності України. А вирощені з них дуби стануть нагадуванням про Тарасову спадщину нащадкам».

         Хоч дорога не була близькою, на зворотному шляху усі з цікавістю відвідали музей побуту під відкритим небом у Переяславі-Хмельницькому. Тут ніби переносишся у давнину і мандруєш у часі., спостерігаючи за українськими хатами, вітряками, водяними млинами, церквами, школою, корчмою, ринком та ін.. Оселі прикрашені рушниками, килимами, скатертями,  ліжниками, запашними травами та квітами, що надають кожному житлу не тільки затишності, а й неповторності. Низенькі двері вкотре нагадали, що і багатий і бідний повинен вклонитися і господі і господарю, побажавши гарного дня та доброго здоров’я. 

У вас немає прав, щоб відправляти коментарі.
Увійдіть будь-ласка!